Главная » 2007 » Август » 21 » Інтерв"ю капітана Нафтовика. Богдан Єсип: "Могло бути й гірше"
15:32
Інтерв"ю капітана Нафтовика. Богдан Єсип: "Могло бути й гірше"
За останні кілька років у футбольне міжсезоння, причому неважливо яке - літнє чи зимове, серед шанувальників футболу Львівщини не раз можна було почути розмови, що "Карпати" ведуть переговори про повернення до клубу Богдана Єсипа, який у сезоні 2000/2001 року у вищій лізі провів за "зелено-білих" 12 матчів і забив у них 2 м'ячі. Проте вихованець дрогобицького футболу й понині грає в Охтирці. Що з цих чуток правда, а що ні - саме з цього запитання й почалася наша розмова з Богданом Єсипом. - Після того, як я поїхав зі Львова на початку 2001 року, в "Карпати" мене кликали лише один раз, - почав свою розповідь Богдан. - Було це минулого літа, коли львівська команда повернулася у вищу лігу. Десь упродовж тижня-двох велися переговори. Я мав розмову з на той момент новим головним тренером "Карпат" Олександром Іщенком. Знаю Олександра Олексійовича з кіровоградської "Зірки". Однак спільної мови з керівництвом львівського клубу ми так і не знайшли. Не хочу нічого вигадувати, а тому відверто скажу, що ми не зійшлися у фінансовому питанні: умови у "Нафтовику" були кращими, ніж ті, що пропонували "Карпати". - Чому ти пішов з "Карпат" у середині сезону 2000/2001 року? - Пішов, бо грав у Львові на правах оренди, а контракт мав з київським "Динамо". "Карпати" взяли мене в оренду у "Динамо" лише на перше коло. Його ми відіграли зовсім непогано - набрали 21 очко, а я зіграв 12 матчів з 15-ти. На зимові канікули пішов з твердим переконанням, що й надалі гратиму за львівську команду. Навіть перший збір у зимове міжсезоння провів з "Карпатами". Аж тут мені зателефонували з Києва і сказали, що тепер я виступатиму за "Закарпаття". Мені нічого не залишалося, як пакувати валізи і переїжджати в Ужгород. Звісно, якби все залежало від мене, я б волів залишитися у Львові. Адже я родом з Дрогобича, де мешкають мої батьки і вся родина. Та й команда на той момент у "Карпатах" була доволі сильною. Чого вартий лише перелік таких прізвищ, як Стронціцький, Покладок, Вовчук. Та й решта були не менш кваліфікованими футболістами. А головне, в нас була напрочуд дружна команда. Та по-іншому напевне й бути не могло, адже практично всі хлопці з того складу були родом із Західної України. Тому дуже жалію, що довелося тоді залишити "Карпати". Але що вдієш, футболісти - люди не вільні. - Як ти потрапив на контракт у київське "Динамо"? - Все дуже просто, я ж учився в Києві, в СДЮШОР "Динамо" у групі Віктора Кащея, а по закінченні навчання мені запропонували підписати контракт. - Але ж ти починав грати у футбол в рідному Дрогобичі. Та й до Львова з Дрогобича значно ближче, ніж до Києва. - Справді, футболом я почав займатися в дрогобицькій ДЮСШ під керівництвом Хосе Турчика. А коли закінчив сьомий клас, то Віктор Кащей запросив мене до столиці, в динамівську школу. Кликали мене і в львівський спортінтернат. Однак я обрав "Динамо". По-перше, умови для тренувань у Києві були значно кращі, ніж у Львові, де й нині їх практично немає. По-друге, в "Динамо" була класна екіпіровка плюс щонайменше по чотири поїздки на рік на міжнародні турніри за кордон. Самі розумієте, в підлітковому віці це має неабияке значення. Ну й потім, "Динамо" - це "Динамо", і цим все сказано. - Ще до "Карпат" у твоїй кар'єрі був період, коли ти грав за "Ростсільмаш". Проте в Росії ти також надовго не затримався... - Було це в 1999 році. Тоді я ще був зовсім молодим гравцем, тож за основу виходив рідко. Щоправда, тренери "Ростсільмашу" рохраховували на мене в майбутньому і хотіли, аби я залишився в Ростові. Але керівництво київського "Динамо" вирішило мене повернути в Україну і оренду не продовжило. До речі, свого часу мене запрошували і в ФК "Москва". Я навіть був з ними на зборах у Кісловодську. Проте, не склалося. - Можеш порівняти рівень українського і російського чемпіонатів? - Можливо, це не всім до вподоби, але скажу те, що думаю: російський футбол на рівень сильніший за наш. Причому у всіх питаннях. А причина проста - в Росії умови на значно вищому рівні, ніж в Україні. - Що можеш сказати про сьогоднішні "Карпати"? - Знаєте, я був дуже здивований, коли "Карпати" залишили вищу лігу. Бо їхнє місце - у верхній частині турнірної таблиці елітного дивізіону, що вони, в принципі, й довели минулого сезону. Щодо нинішнього невдалого старту, скажу, що на початку чемпіонату всяке буває, а десь карпатівцям трохи забракло везіння. Та й про травми провідних гравців не можна забувати. Але знаючи тренерське уміння Олександра Іщенка та традиційно бойовий характер команди, я не сумніваюся, що з часом "Карпати" покращать свою турнірну ситуацію. - Чим поясниш провальний старт у чемпіонаті "Нафтовика"? - Перш за все тим, що прийшло багато нових людей, а звідси - й відсутність зіграності. До того ж тренери, шукаючи оптимальний варіант, перед кожним з матчів роблять чимало змін в основному складі. Нам потрібно трохи часу, аби зігратися, відчути один одного. - То може, краще було грати тим складом, який завоював путівку у вищу лігу? - Це питання не до мене. Кадрову політику вирішують керівництво клубу та тренерський штаб команди. Я ж можу лише сказати, що в першій лізі у нас був хороший і дружний колектив. Ми кілька сезонів грали практично одним складом і добре розуміли один одного як на полі, так і поза ним. Але й ті, хто прийшов до нас нинішнього літа, - кваліфіковані виконавці. Просто, ще раз підкреслю, нам потрібен час, аби відчути лікоть один одного. - У Львові, та на початках і в Охтирці, ти грав на позиції плеймейкера. Однак потім перейшов у форварди. Чим це поясниш? - Так і було. У "Нафтовику" плеймейкером був перші півроку. А потім наш головний тренер Сергій Шевченко вирішив мене спробувати на позиції нападника. Так з тих пір - уже шостий сезон - і граю на вістрі атаки. - Як серія поразок на старті вплинула на мікроклімат в команді? - Зрозуміло, що поразки наснаги не додають. Але й паніки в команді немає. Так, психологічний тиск відчувається. Проте, як на мене, то могло бути й гірше. Однак ми не маємо наміру опускати руки, і за збереження місця у вищій лізі ми ще поборемося. Особисто я впевнений, що "Нафтовику" цілком до снаги вирішити завдання-мінімум. А невдалий старт - це плата за досвід, якого бракує більшості хлопців. Вірю, що далі все буде значно краще. - То "Нафтовик" до Львова їде за очками? - Ну не програвати, це точно. Та ми і в програних уже матчах виходили з думкою лише про позитивний результат. Хіба ж можна чогось досягти, коли наперед не віриш у власні сили. Як зіграємо з "Карпатами", прогнозувати не беруся, але те, що гра буде важкою для обох команд, а значить, цікавою для вболівальників, не сумніваюся. - Що Богдан Єсип може сказати про львівських уболівальників? - Ні для кого не секрет, що львівський уболівальник є одним з найвибагливіших в Україні. Проте водночас він і справедливий. Тому грати у Львові завжди приємно, але й відповідально. А про те, як фани "Карпат" вміють уболівати за свою команду, годі й казати. Ніколи не забуду, як вони нас підтримували, коли я виступав за "Карпати". - Де ви з дружиною та дітьми збираєтеся мешкати по завершенні твоєї футбольної кар'єри? - Наразі на це запитання відповісти не можу. Скажу лише, що купили в Охтирці квартиру, адже у нас двоє дітей: доньці Дарині 4 роки, а сину Максиму - 9, він вчиться у школі і займається футболом у ДЮСШ "Нафтовик". Хочу ще кілька років пограти, а там буде видно. Звісно, що хотілося б жити поближче до Дрогобича, де вся родина. - То може, все-таки повернешся до Львова і пограєш ще в "Карпатах"? - Нехай дзвонять. Будемо говорити. Іван Дупнак, Інформаційний центр ФК "Карпати" 20.08.2007 23:31 Джерело: http://www.ua-football.com
Богдан,нам,болельщикам, хотелось бы и дальше видеть тебя и ребят, которые добыли путевку в высшую лигу-на поле, под желто-черными флагами.Мы благодарны вам, что в такой тяжелый период вы не отчаиваетесь, и несмотря, на неурядици в клубе, вы снова выходите на поле, и делаете все возможное для своей команды и болельщиков. Удачи, побед. Мы ждем с нетерпением игр в Ахтырке!!!
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
